Пророцтво про пустелю приморську. – Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. 2Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. 3Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. 4Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене. 5Готують стіл, розстилають покривала, – їдять, п’ють. “Вставайте, князі, мажте щити!” 6Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. 7І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, – 8і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі: 9і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. 10О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
11Пророцтво про Думу. – Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? 12Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
13Пророцтво про Аравію. – У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! 14Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, 15бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни. 16Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне, 17і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.