А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали. 2А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх. 3Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху – вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування – нешкідливе сонце. 4Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону. 5Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді. 6Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими. 7І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів, 8бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав. 9Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали. 10З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували. 11Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем: 12усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління. 13І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий, 14бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини, 15зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн. 16Воно несло гострий меч – незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі. 17Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи; 18і будучи уражуваним – один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав: 19бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло. 20Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів, 21бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій. 22Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків. 23Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих. 24На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя – на діадимі голови його. 25Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.