Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм 2і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями 3й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд! 4Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, 5бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. 6Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. 7Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; 8Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку. 9З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: 10зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; 11бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі; 12і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. 13Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? 14Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, 15бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум. 16Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах – хто досліджував? 17Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? 18І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, 19і спаслись премудрістю.