Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!
2Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: “відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої – нічною вологою”. 3Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? 4Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. 5Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. 6Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. 7Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. 8Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. 9“Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?” 10Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: 11голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; 12очі його – як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; 13щоки його – квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його – лілеї, виточують миру, що тече; 14руки його – золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його – як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; 15гомілки його – мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; 16вуста його – солодкість, і весь він – люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!