Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино. 2Від запашности мастей твоїх ім’я твоє – як розлите миро; тому дівчата люблять тебе. 3Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; – цар увів мене у палаци свої, – будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
4Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. 5Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, – мого власного виноградника я не стерегла.
6Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх? 7Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. 8Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. 9Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; 10золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками. 11Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. 12Мировий пучок – коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває. 13Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських. 14О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. 15О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас – зелень; 16покрівлі домів наших – кедри, стелі наші кипариси.