І продовжував Елиуй і сказав: чи 2вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога? 3Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив? 4Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою: 5поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе. 6Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому? 7Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї? 8Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського. 9Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають. 10Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі, 11Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних? 12Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей. 13Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це. 14Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і – чекай на нього. 15Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості, 16Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.