Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, 2тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, 3а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. 4Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. 5Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. 6І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви – старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. 7Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. 8Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. 9Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. 10Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. 11Ось, я очікував слів ваших, – вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, щ`о сказати. 12Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. 13Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. 14Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. 15Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. 16І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, 17то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, 18бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. 19Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. 20Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. 21На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, 22тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.