Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. 2Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? 3Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? 4Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? 5Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; – 6нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. 7Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, 8то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. 9Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, – 10нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, 11тому що це – злочин, це – беззаконня, що підлягає суду; 12це – вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. 13Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, 14то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? 15Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? 16Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? 17Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? 18Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. 19Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, – 20чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? 21Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, 22то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, 23тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. 24Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти – надія моя? 25Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? 26Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, 27чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? 28Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. 29Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? 30Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. 31Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? 32Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. 33Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, 34то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. 35О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. 36Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; 37оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. 38Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; 39якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, 40то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.