А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. 2І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. 3Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; 4щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їх. 5Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, 6щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. 7Ревуть між кущами, туляться під терням. 8Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! 9Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. 10Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. 11Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. 12З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. 13А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. 14Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. 15Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. 16І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. 17Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. 18Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. 19Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. 20Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, – стою, а Ти тільки дивишся на мене. 21Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. 22Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. 23Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. 24Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? 25Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? 26Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. 27Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. 28Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. 29Я став братом шакалам і другом страусам. 30Моя шкіра почорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спеки. 31І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.