Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? 2Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. 3У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; 4бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. 5Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; 6жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; 7нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; 8мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; 9відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; 10змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; 11між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. 12У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. 13Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. 14Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. 15І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, – і закриває лице. 16У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. 17Бо для них ранок – смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. 18Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. 19Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло – грішників. 20Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, 21який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. 22Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. 23А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. 24Піднялися високо, – і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. 25Якщо це не так, – хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?