Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. 2Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. 3Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? 4Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. 5Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. 6Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. 7Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. 8Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. 9Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. 10Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. 11Дні мої минули; думи мої – надбання серця мого – розбиті. 12А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. 13Якби я й очікувати став, то пекло – дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; 14гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. 15Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? 16У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.