Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. 2Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. 3Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. 4А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. 5О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. 6Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. 7Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? 8Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? 9Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? 10Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. 11Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? 12Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші – оплоти глиняні. 13Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. 14Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? 15Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! 16І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! 17Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. 18Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. 19Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. 20Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: 21відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. 22Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. 23Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. 24Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? 25Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? 26Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, 27і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, – женешся слідами ніг моїх. 28А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.