І відповів Софар наамитянин і сказав: 2хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? 3Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? 4Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. 5Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе 6і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. 7Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? 8Він вище небес, – що ти можеш зробити? глибше пекла, – що можеш дізнатися? 9Довша за землю міра Його і ширша за море. 10Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? 11Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? 12Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. 13Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, 14і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, 15то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. 16Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. 17І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. 18І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. 19Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. 20А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.