І відповів Іов і сказав: 2правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? 3Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. 4Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? 5Він пересуває гори, і не впізна`ють їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; 6зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; 7скаже сонцю, – і не зійде, і на зірки накладає печатку. 8Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; 9створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; 10робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! 11Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. 12Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? 13Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. 14Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? 15Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. 16Якби я воззвав, і Він відповів мені, – я не повірив би, що голос мій почув Той, 17Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, 18не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. 19Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? 20Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він в`изнає мене винним. 21Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. 22Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. 23Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. 24Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? 25Дні мої швидші за гінця, – біжать, не бачать добра, 26несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. 27Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; 28то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. 29Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? 30Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, 31то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. 32Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! 33Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. 34Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, – 35і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.