Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? 2Так, д`урня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування. 3Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. 4Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. 5Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. 6Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; 7але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. 8Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, 9Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, 10дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів; 11принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. 12Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. 13Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: 14вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі. 15Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. 16І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої. 17Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай, 18бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. 19У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. 20Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні – від руки меча. 21Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. 22Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, 23бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. 24І дізн`аєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш. 25І побачиш, що с`ім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі. 26Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. 27Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.