І сказав Рафаїл Товії: ти знаєш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого; 2ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення; 3а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ними побіг і собака. 4Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого, 5і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним. 6Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого відкриються очі; 7ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе. 8Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє, – тепер мені хоч померти. І обоє заплакали. 9А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого, 10і приклав жовч до очей батька свого, і сказав: підбадьорся, батьку мій! 11Очі його защеміли, і він обтер їх, 12і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його 13і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої! 14Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. – І ввійшов син його радісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії. 15І вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів. 16І Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, невістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії. 17І прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його, 18 і весело святкували шлюб Товії сім днів.