Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його, 2тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом. 3І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою. 4Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана: 5йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування, 6коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії? 7Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: “чому не побудуєте Мені кедрового дому”? 8І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля; 9і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі. 10І Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись, 11з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім. 12Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинешь з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе с`ім’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. 13Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки. 14Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських; 15але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм. 16І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки. 17Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду. 18І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив! 19І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи! 20Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи! 21Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму. 22В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. 23І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх? 24І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом. 25І нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив. 26І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: “Господь Саваоф – Бог над Ізраїлем”. І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. 27Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: “влаштую тобі дім”, то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою. 28Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо! 29І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.