І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми – кості твої і плоть твоя; 2ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: “ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля”. 3І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем. 4Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років. 5У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Іудою. 6І пішов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: “ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві”, – це значило: “не ввійде сюди Давид”. 7Але Давид узяв фортецю Сион: це – місто Давидове. 8І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не ввійде в дім [Господній]. 9І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині. 10І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним. 11І прислав Хирам, цар Тирський, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду. 12І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля. 13І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона. 14І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон, 15і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія, 16і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваалимаф і Елифааф]. 17Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю. 18А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм. 19І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої. 20І пішов Давид у Ваал-Перацим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і місцю тому дано ім’я Ваал-Перацим. 21І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні]. 22І прийшли знову филистимляни і розташувалися в долині Рефаїм. 23І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку шовковичного гаю; 24і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шовковичних дерев, то рушай, бо тоді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське. 25І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера.