І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто дає обітницю присвятити душу Господу за оцінкою твоєю, 3то оцінка твоя чоловіку від двадцяти років до шістдесяти повинна бути п’ятдесят сиклів срібних, за сиклем священним; 4якщо ж це жінка, то оцінка твоя повинна бути тридцять сиклів; 5від п’яти років до двадцяти оцінка твоя чоловікові повинна бути двадцять сиклів, а жінці – десять сиклів; 6а від місяця до п’яти років оцінка твоя чоловікові повинна бути п’ять сиклів срібла, а жінці оцінка твоя три сиклі срібла; 7від шістдесяти років і вище чоловіку оцінка твоя повинна бути п’ятнадцять сиклів срібла, а жінці – десять сиклів. 8Якщо ж він бідний і не в силах віддати за оцінкою твоєю, то нехай представлять його священикові, і священик нехай оцінить його: відповідно до достатку того, хто дає обітницю, нехай оцінить його священик. 9Якщо ж то буде худоба, яку приносять у жертву Господу, то усе, що дано Господу, повинно бути святим: 10не слід вимінювати його і заміняти добре гіршим, або погане добрим; якщо ж стане хто заміняти худобу на худобу, то і вона і заміна її буде святинею. 11Якщо ж то буде яка-небудь худоба нечиста, яку не приносять у жертву Господу, то слід представити худобу священикові, 12і священик оцінить її, добра вона чи недобра, і як оцінить священик, так і повинно бути; 13якщо ж хто хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частину до оцінки твоєї. 14Якщо хто освячує будинок свій у святиню Господу, то священик повинен оцінити його, добрий він чи недобрий, і як оцінить його священик, так і відбудеться; 15якщо ж той, хто посвятив, захоче викупити будинок свій, то нехай додасть п’яту частину срібла оцінки твоєї, і тоді буде його. 16Якщо поле зі свого володіння посвятить хто Господу, то оцінка твоя повинна бути за мірою посіву: за посів хомера ячменю п’ятдесят сиклів срібла; 17якщо від ювілейного року посвячує хто поле своє, – повинно відбутися за оцінкою твоєю; 18якщо ж після ювілею посвячує хто поле своє, то священик повинен розрахувати срібло за кількістю років, що залишилися до ювілейного року, і слід зменшити від оцінки твоєї; 19якщо ж захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла до оцінки твоєї, і воно залишиться за ним; 20якщо ж він не викупить поля, і буде продане поле іншій людині, то вже не можна викупити: 21поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святинею Господу, ніби поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння. 22А якщо хто посвятить Господу поле куплене, яке не з полів його володіння, 23то священик повинен розрахувати йому міру оцінки до ювілейного року, і повинен він віддати за розрахунком у той самий день, як святиню Господню; 24поле ж у ювілейний рік перейде знову до того, у кого куплене, кому належить володіння тієї землі. 25Всяка оцінка твоя повинна бути за сиклем священним, двадцять гер повинно бути у сиклі. 26Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господу, не повинен ніхто посвячувати: чи віл то, або дрібна худоба, – Господні вони. 27Якщо ж худоба нечиста, то слід викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то слід продати за оцінкою твоєю. 28Тільки все закляте, що під закляттям віддає людина Господу зі своєї власности, – чи людину, чи худобу, чи поле свого володіння, – не продається і не викуповується: усе закляте є велика святиня Господня; 29усе закляте, що закляте від людей, не викуповується: воно повинне бути віддане на смерть. 30І всяка десятина на землі з насіння землі і з плодів дерева належить Господу: це святиня Господня; 31якщо ж хто захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частину. 32І всяку десятину з великої і дрібної худоби, з усього, що проходить під жезлом десяте, слід присвячувати Господу; 33не слід розбирати, добре те чи недобре, і не слід заміняти його; якщо ж хто замінить його, то і саме воно й заміна його буде святинею і не може бути викуплене. 34Ось заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для синів Ізраїлевих на горі Синаї.