Так були створені небо і земля і все воїнство їх. 2І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. 3І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював. 4Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, 5і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, 6але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. 7І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. 8І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. 9І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. 10З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. 11Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; 12і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс. 13Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. 14Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. 15І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. 16І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, 17а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. 18І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою. 19Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. 20І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. 21І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. 22І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. 23І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. 24Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. 25І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.