Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм. 2І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. 3І сказав Йосиф братам своїм: я – Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним. 4І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я – Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет; 5але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя; 6тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть; 7Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням. 8Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській. 9Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися; 10ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє; 11і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє. 12І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами; 13скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди. 14Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його. 15І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.
16Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його. 17І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську; 18і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі. 19Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть; 20і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
21Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу, 22кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу; 23також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу. 24І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі. 25І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого, 26і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм. 27Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх, 28і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.